Вчити або не вчити: чи потрібно допомагати школярам робити домашнє завдання

Опубліковано 01 Жовтень 2019 о 12:00

Блог Діти в місті Львів >  Освіта >  Вчити або не вчити: чи потрібно допомагати школярам робити домашнє завдання

Багато батьків роблять уроки разом з дітьми. Photo: Freepik

Для деяких українських сімей спільна підготовка уроків є нормою. Змучена мама або втомлений тато, які відпрацювали по 8 годин на роботі, приготували вечерю, перед цим обійшовши магазини, беруться за свою другу роботу - домашню. Вони сідають біля дитини, і починається «катування уроками». Поширена ситуація. У шкільний період відносини між дитиною і батьками в багатьох сім'ях зводяться до двох питань: «що отримав?» та «чи все вивчив?». «Діти в місті» розбиралися, чи повинні батьки просиджувати за уроками з дитиною, допомагати їй з підготовкою презентацій і творчих завдань. А також зібрали поради, які допоможуть вам привчити дитину до самостійності.

Уроки, як щоденний стрес

Більшість дітей не люблять робити домашнє завдання. Це не дивно, адже домашньої роботи, попри правила Міносвіти, задають багато, вона нудна, і часто не несе в собі практичну цінність для дитини в подальшому.

У 2018 році Міністерство освіти і науки спільно з Міністерством охорони здоров'я оновило санітарні правила, що регулюють питання навчання в школі. Згідно з ними, учням 1-2 класів не рекомендується задавати домашнє завдання. У 3-9 класах школярі повинні витрачати на уроки не більше 1 години, а в 10-12 класах - 1,5 години. За старими правилами старшокласників можна було навантажувати домашнім завдання до 4 годин.

Одні діти спокійно виконують завдання, розуміючи, що це їх обов'язок, а інші роблять домашку тільки з-під палки, з криками, образами і переписуванням. Нерідко виконання домашнього завдання затягується до пізньої ночі, а вранці змучені батьки і змучена дитина відправляються в школу і на роботу. Водночас під час ранкових зборів батьки продовжують переживати, чи все вони зібрали в школу, чи всі уроки виконали.

Школа - зона відповідальності дитини

Дитина повинна вчити уроки і збирати рюкзак самостійно. Photo: Freepik

Відомий психолог Михайло Лабковський в своїй книзі «Хочу і буду» заявляє, що уроки з дитиною робити не потрібно. Більш того, на його переконання, тема школи взагалі повинна підніматися вдома тільки дитиною - якщо вона сам просить допомоги або хоче розповісти про те, що сталося в школі. Дитина, на думку психолога, повинна сама піклуватися про те, чи вивчила вона уроки, чи зібрала рюкзак, чи підготувалася до контрольної роботи.

Далеко не всі батьки згодні з такою думкою, і тим більше, готові наслідувати такий приклад. Але давайте розберемося, що дає дитині контроль батьків за шкільними досягненнями, і що може дати свобода дій (нехай і обмежена).

Самостійність

Багато батьків вважають, що першокласник ще занадто маленький, щоб робити уроки самостійно. А збирати портфель й поготів. Тому уроки робляться разом, а іноді, й замість дитини. Шестирічні діти дійсно ще розсіяні, незібрані. Часто вони потребують допомоги. Але завдання батьків - якомога швидше навчити дитину робити все самостійно.

На думку психологів і педагогів, вже у другому класі школяр може справлятися з домашнім завданням самостійно.

Але за умови, що батьки навчили його це робити. Якщо ж не давати дитині можливості робити уроки самостійно, допускати помилки і виправляти їх, процес спільного навчання затягнеться. Як наслідок, дитина довше буде залежати від допомоги батьків. Жорсткий контроль позбавляє дитину можливості дорослішати і ставати самостійною.

Відповідальність

Дитина повинна розуміти, що шкільна успішність - це її відповідальність. Звичайно, не всі діти вчаться на «відмінно». Але, як правило, всі батьки знають рівень своєї дитини та її можливості. Завдання батьків - мотивувати дитину, щоб їй хотілося добре вчитися, покращувати свої оцінки і успішність. Це і є найважливіший виховний момент. Психологи застерігають, якщо жорстко контролювати всі дії дитини, з неї може вирости несамостійна, безініціативна особистість, яка звикла лише виконувати вказівки. Така дитина в дорослому житті стане хорошим виконавцем. Але чи зможе вона досягти більшого? Чи навчиться брати на себе відповідальність або буде чекати, коли все вирішать за неї, або все вирішиться само собою.

Завдання батьків - мотивувати дитину, щоб їй хотілося добре вчитися. Photo: Freepik

Розвиток

Звернемося трохи до науки. Всі мозкові функції людини розвиваються при взаємодії з іншими людьми. У дитини - з близькими людьми. Якщо батьки, посміхаючись, показують дитині різнокольорові фігурки, ласкаво промовляють, як ці фігурки називаються - цей процес буде стимулювати мозкові процеси. Сам процес навчання буде асоціюватися із задоволенням. Тобто, дитині буде приємно запам'ятовувати фігури і кольори.

Коли людина потрапляє в стресову ситуацію, деякі області кори мозку блокуються. Ми починаємо повільніше міркувати, тому що всі сили мозку кинуті на рефлекс «бий або біжи» - стан, при якому організм мобілізується для усунення загрози. Напевно ви помічали, як тільки починаєш тиснути на дитину, з роздратуванням перевіряти виконану роботу (наприклад, вивчений вірш або таблицю множення), вона тут же починає забувати те, що знала, не може відповісти на елементарні питання. Це відбувається не тому, що дитина дурна. А тому, що вона опинилася в стресовій ситуації.

Коли процес навчання проходить в стресі регулярно (вивчення уроків з криками і докорами), мозок може заблокувати процеси, які відповідають за освіту і розвиток. Надалі такі діти розвиваються епізодично – досягають успіху тільки в тих справах, які підтримувалися дорослими. А ресурсів на саморозвиток у них не залишається. Саме тому, краще зовсім не допомагати з уроками, якщо неможливо робити це спокійно і доброзичливо.

Раніше ми писали про те, чому дитина не хоче ходити до школи, і як допомогти їй справитися з цією проблемою.

Успішність

Вчителі завжди бачать по дітях, хто робить уроки з батьками, а хто намагається розібратися самостійно. Не секрет, що багато вчителів наполягають на тому, щоб батьки займалися з дитиною. З найкращих намірів, звичайно. Але давайте подивимося на це з іншого боку.

Які люди стають успішними? Ті, які добре вчаться в школі?

Не завжди.

Ті, які виконують всі завдання на «відмінно»?

Ні. Успішні люди часто помиляються. Ще частіше втрачають гроші через свої помилки.

Ті, які закінчили університет з червоним дипломом?

Точні ні. Багато успішних людей навіть не вчилися в університеті.

Успішність дитини не залежить від вивчених уроків. Photo: Freepik

Так в чому ж секрет успішності? Він в тому, щоб:

• багато працювати;
• слідувати за своїми мріями;
• бути наполегливим, не опускати руки після невдач;
• робити те, що викликає захват і пристрасть;
• робити те, що подобається;
• бути ініціативним, діяти;
• бути креативним;
• вміти концентруватися і працювати в жорстких часових рамках;
• бути комунікабельним, вміти переконувати людей і подобатися їм;
• удосконалюватися і розвиватися.

Ці якості неможливо виховати за допомогою контролю і тиску.

Стосунки у сім'ї

Скільки сімейних сварок і драм відбувається через навчання. Особливо актуальна ця проблема для батьків підлітків. Пубертатний період і так непростий, а тема оцінок і уроків його може тільки погіршити. Психологи нагадують, що школа - це тільки один з етапів життя дитини. І вона не повинна ставати між вами. А якщо ви вирішили піти шляхом спільного вивчення уроків, ваші відносини з дитиною можуть зіпсуватися.

По-перше, не всі батько чи мама можуть довгий час терпляче вчити уроки з дитиною, хвалити її. Як правило, рано чи пізно батьки дратуються і гніваються.

По-друге, тотальний контроль часто замінює просте спілкування. Всі розмови з дитиною зводяться до школи, а на те, щоб дізнатися, як вона провела день, що вона відчувала, про що хвилювалася, просто не вистачає часу. Так і втрачається зв'язок з малюком - дитина починає думати, що крім її шкільної успішності батьків нічого не цікавить.

Якщо ваша дитина не справляється з уроками самостійно, спробуйте розібратися, в чому причина. Це можуть бути психологічні проблеми, а можуть бути і проблеми зі здоров'ям. За словами лікарів, на здатність дитини вчитися може вплинути стиснення судин. При активній роботі мозку просто не вистачає кисню, в результаті чого сповільнюється його робота і розумові процеси. Також на працездатність малюка може вплинути дефіцит поживних речовин, зниження функцій залоз внутрішньої секреції або зниження функції щитовидної залози. Виходить, що лінь або небажання вчити уроки іноді може бути всього лише захисним бар'єром організму.

Як знайти золоту середину?

Навчання - це зона відповідальності дитини. Photo: Freepik

Щоб не зіпсувати відносини з дитиною, і при цьому не запустити навчання, важливо дотримуватись деяких правил:

1. Не забувайте, що навчання - це зона відповідальності дитини. Намагайтеся за перший рік школи зробити все для того, щоб дитина справлялася з домашнім завданням самостійно. Виняток - коли дитина сама просить про допомогу. У школі нерідко задають завдання, які без допомоги батьків виконати неможливо.
2. Навчіть дитину планувати і організовувати свій час. Складіть графік, коли вона повинна робити уроки. Можна навіть заводити будильник. Це дисциплінує малюка, і він звикне все робити самостійно в чітко відведений час.
3. Перестаньте переживати. Отримана двійка - це не кінець життя. Підтримуйте дитину, не сваріть. Мотивуйте її виправити оцінку. До речі, фахівці радять ніколи не використовувати в якості мотивації матеріальні блага: подарунки, солодощі або розваги. Найкраща мотивація - щира радість за успіх дитини, віра в неї та похвала.
4. Намагайтеся мінімізувати розмови про школу, при цьому більше розмовляти на інші теми. Не сваріть дитину, не критикуйте її досягнення, тому що батьківська критика здатна зруйнувати віру в себе. У дитинстві вона сприймається болісніше, ніж критика сторонніх людей.

Пам'ятайте, що дитинство занадто коротке, діти дуже швидко виростають. Чи варто витрачати цей безцінний час на скандали через школу та погані оцінки? Всі оцінки, а також багато отриманих в школі знань, дуже швидко забуваються. Важливим залишається те, чи зможете ви зберегти близькі відносини зі своєю дитиною.