Забудьте про істерику: як навчити дитину терпінню?
Опубліковано 10 Січень 2019 о 13:49
Блог Діти в місті Львів > Забудьте про істерику: як навчити дитину терпінню?
Photo: pexels.com
Терпіння — це вміння спокійно почекати, здатність довго й старанно робити одну справу. Але терпіння — це не вроджена якість, цьому потрібно довго та наполегливо навчатись.
Рано чи пізно, та настає така мить, коли всі батьки думають, що діти та терпіння — поняття несумісні. Дійсно, іноді здається, що діти просто створені галасливими та нетерплячими. Навіть деяким дорослим не вистачає іноді терпіння, що вже казати про малечу. Маленьким дітям не знайоме поняття часу, вони живуть теперішнім, і їм абсолютно не зрозуміло що це за «трошки згодом», або «через 5 хвилин». Лише після 4 років діти починають орієнтуватися у часі, але це зовсім не означає, що до досягнення цього віку нічого робити не потрібно. То як же тренувати терплячість?
Вчимо малюка бути терплячим: як та коли
Як ми раніше писали, до 4 років дитину не варто цілеспрямовано тренувати терплячості. У півторарічних крихіток терпіння починає формуватися під час навчання їсти ложкою, одягатися чи ходити на горщик. Погодьтеся, потрібно чимало терпіння, щоб з’їсти всю кашу й не розкидати її по всій кімнаті.
Дайте дитині змогу навчатися
Малюк не зможе навчитися чекати, якщо мама з першого ж схлипу кидатиме свої справи й бігтиме задовольняти всі примхи свого чада. Мова звичайно не йде про нагальні потреби або безпеку. Але якщо ви будете потурати нетерплячості, то чим старшою буде дитина, тим важче буде задовольняти всі її потреби, які, до речі, не завжди будуть серйозними. Дитина буде маніпулювати та влаштує істерику, якщо ви не звертатимете увагу.
Натомість коли малюк попросить знайти його медвежа, а ви, наприклад, миєте посуд, краще присядьте біля дитини, подивіться в очі, погладьте по голівці, візьміть за ручки та лагідно скажіть, що зможете допомогти, коли домиєте посуд. Але обов’язково виконайте обіцяне — приділіть своїй крихітці час, коли завершите роботу.
Крім того, можна перемикати увагу дитини на інші речі, наприклад, попросити зайчика допомогти відшукати пропажу. Хвилини очікування пройдуть непомітно, якщо додати кумедної гри та розваг.
Говоріть зрозумілою дитині мовою
Не варто оперувати такими поняттями як «години» та «хвилини», натомість пояснюйте зрозумілими «режимними» моментами — «після того, як ти поснідаєш», «тато прийде з роботи, коли ти будеш готуватися до сну», «твій день народження буде після того, як ти поспиш дві ночі». Якщо дитина гукає вас погратися, а вам ще треба півхвилинки, попросіть порахувати до 10 три рази.
Візуалізація також добре допомагає дитині розвивати відчуття часу. Що трирічці може бути зрозуміло з фрази «Зуби треба чистити три хвилини»? А от «Чистим зубки доти, доки сиплеться пісочок у пісочному годиннику» — це ж зовсім інша справа. Корисним може стати й аналоговий годинник, і замість «почекай ще трошки» буде «печиво спечеться, коли велика стрілочка буде ось тут».
Використовуйте адвент-календарі, замальовуйте дні тижня, говоріть дитині скільки ви йдете до дитсадочку, скільки разів треба перевернути пісочний годинник, щоб пройшло 10 хвилин. І згодом ваша дитина почне орієнтуватися в часі та спокійніше ставитися до «почекай хвилинку».
Вчіть малюка зосереджуватися
Пазли, ліплення та конструктори стануть відмінним способом тренувати терпіння, витримку та зосередженість. Навіть така проста гра, як хованка, навчить дитину нерухомо сидіти певний час. А ще ж є гра в мовчанку, «хто кого передивиться» та «море хвилюється».
Інший, не менш важливий аспект — навчити дитину доводити справу до кінця. Дочитати одну казку, перш ніж брати іншу, зліпити їжачка, а потім вже лисичку.
З чотирирічними дітьми можна грати в ігри на увагу, наприклад, «Що змінилося». Для цього треба покласти перед малюком предмети у певному порядку. Нехай дитина уважно подивиться на них, а потім приберіть щось, або поміняйте місцями. Дитина має знайти що саме ви змінили. Починати можна з чотирьох-п’яти предметів, поступово збільшуючи їх кількість до п’ятнадцяти.
Хваліть дитину
Уникайте похвали за якості та риси характеру, натомість хваліть за вчинки, за терплячість. Замість «ти така розумниця» скажіть краще «який гарний садочок ти намалювала, видно, що ти доклала немало зусиль», або «бачиш, тобі вже краще вдається складати пазли, це тому, що ти довго та терпляче тренувався». Така похвала підштовхує дитину до постійного росту, тобто дитина привчається, що треба старанно працювати та докладати більше зусиль.
Будьте послідовні
Вміння почекати тісно пов’язане з довірою до батьків. Якщо мама пообіцяла доготувати вечерю й увімкнути мультфільм, а сама займається іншими справами без пояснень, то ймовірність істерики «хочу мультики» надзвичайно висока. З іншого боку, якщо «мама сказала, мама зробила», то дитина буде впевнена, що отримає обіцяне і спокійно чекатиме. Правда, не з першого разу. І навіть не з другого. До цього також треба бути готовим, адже тренування терплячості потребує терпіння.
Крім того, варто пам’ятати, що діти — це всього лиш діти, й не потрібно очікувати від них «шовкової» поведінки, адже малеча у цьому віці активна, непосидюча й нетерпляча, і це є нормою.
Встановлюйте чіткі кордони
.jpg)
Ви можете як завгодно сильно любити свою крихітку, але це не означає, що слід ігнорувати правила та необхідні рамки. Ви ж не дасте півторарічці ножа лише тому, що «ну малюк же просить і плаче»? Обмеження необхідні, спочатку для безпеки малят, потім для виховання. Якщо дитина робить поганий вчинок, не можна це ігнорувати, варто відреагувати та допомогти малюку виправити свою поведінку. Зберігаючи при цьому спокій та рівновагу. Так, іноді це важко.
Про те, як перестати підвищувати голос на дитину читайте у статті «Як не кричати на дитину: поради, які дійсно допомагають».
Як ми писали вище — варто бути послідовними, дотримуватися плану та розпорядку. Не варто щось робити тільки тому, що дитина наполягає на цьому. Слізні прохання, ниття, істерики, крик — це не може бути причиною зміни вашого рішення. Якщо ви домовилися всією сім’єю сходити на ковзанку в неділю, не варто переносити це на суботу тільки тому, що дитина весь час ниє. Адже так ви дасте зрозуміти, що ниття — це дієвий спосіб досягнення цілей.
Будьте гарним прикладом
Якщо ви разом з малюком стоїте в черзі, то не варто нервово поглядати на касира, стукати пальцями або бідкатися на все і всіх. Очевидно ж, що малюк дивлячись на вас і сам налаштується на передістеричний настрій. Якщо вже вам довелося довго чекати, то проведіть цей час із користю, наприклад, пограйте в асоціації з дитиною, називайте всі речі червоного кольору, що бачите, одним словом — грайте. Таким чином і час пробіжить не помітно, і малюк зрозуміє, що терпіння — ефективний спосіб отримати бажане.
Якщо ви знаєте, що довгого очікування не уникнути, подбайте заздалегідь про розваги для дитини. На сьогодні, найбільш популярний і безпрограшний варіант — девайс. Ігри та мультики на планшеті, або телефоні відволічуть дитину від нудного очікування. Мотузочки, пальчикові ігри, книжки, розмальовки, ґудзики, наліпки — все це може стати відмінними реквізитами для розваг.
Говоріть з дитиною про терплячість
.jpg)
Нещодавно нам до рук потрапила чудова книжка польського письменника Ґжеґожа Касдепке «Велика книга почуттів» — це збірка кумедних оповідань та історій про смуток, сором, зневагу, ревнощі, любов, ненависть, чесність, терплячість та наполегливість. У цій книзі як батьки, так і діти знайдуть для себе щось корисне, адже наприкінці кожного оповідання є практичні поради для дорослих та дітей.
Батькам автор книги радить говорити з дітьми про терплячість та наполегливість. «Чи терплячість та наполегливість корисні у щоденному житті? Наприклад, коли чекаєш на автобус? Або коли щодня чистимо зуби (чому ця наполегливість така важлива)?»
Розкажіть про власні вміння та поясніть, що вони здобуті наполегливою працею, і, звичайно, запитайте дитину про її вміння, наприклад, зав’язування шнурівок. Чи одразу діти навчилися це робити? Як довго вони намагалися опанувати ці вміння?
«Запитайте у дітей ким би вони хотіли стати в майбутньому. Лікарями, пожежниками, пілотами? Які риси потрібні представникам цих професій? Як довго треба вчитися, щоб стати, наприклад, хірургом?»
«Поговоріть про хобі, яке вимагає наполегливості, наприклад, вирощування квітучих рослин, колекціонування монет чи марок.»
Важливо говорити з дітьми, пояснювати їм їхні емоції та допомагати розібратися в незнайомих почуттях.
Дітям автор книги рекомендує починати з маленьких справ. «Перш ніж будувати з кубиків великий замок, збудуй спочатку з них будинок — щоб перевірити, чи в тебе виходить і чи тобі не стане нудно через якийсь час. Варто переконатися, чи ти зможеш завершити почате, правда ж?»
«Перш ніж капризувати й просити батьків купити тобі цуцика, перевір, чи зможеш ти піклуватися про якусь рослинку. Чи вистачить тобі наполегливості регулярно поливати її?»
«Наполегливість і терплячість — це риси переможців. Іноді навіть важливіші, ніж відвага та талант. Без наполегливості та терпіння, навіть найталановитіша людина небагато досягне.»